Урок 2

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Слово технології походить від грецького  τεχνη  (техно) — мистецтво, майстерність, техніка, вміння; і λογοζ (логос) — слово, вміння передавати.

Технологія — це сукупність методів і засобів реалізації людьми конкретного складного процесу шляхом поділу його на послідовність взаємопов’язаних процедур і операцій, які виконуються більш або менш однозначно і мають на меті досягнення високої ефективності певного виду діяльності.

Під технологією матеріального виробництва розуміють процес, який визначається сукупністю методів і засобів опрацювання, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини або матеріалу. Технологія змінює якість або первинний стан матеріалу.

Інформація, так само як нафта, газ, корисні копалини тощо, належить до цінних ресурсів суспільства. За аналогією з процесом переробки матеріальних ресурсів процес перетворення інформаційних даних також можна визначити як технологію.

Інформаційні технології (ІТ) — сукупність методів і засобів, що використовуються з метою збирання, зберігання, опрацювання, розповсюдження, відображення й використання різноманітних даних задля потреб людини.

Мета технології матеріального виробництва — виробництво матеріальної продукції. Мета інформаційної технології — виробництво даних для їх аналізу людиною й прийняття на їх основі відповідних рішень.

Використовуючи різні технології до одного й того ж вихідного матеріального об’єкта, можна отримати різні вироби. Наприклад, із дерева одержують папір, меблі та інші продукти.

Використовуючи інформаційні технології, можна отримати різні форми подання даних. У матеріальному виробництві для виготовлення продукції використовують спеціальне обладнання: верстати, інструменти. Для інформаційної технології також існують певні інструменти. Найпоширеніші — комп’ютери та комп’ютерні мережі.

У сучасному інформаційному суспільстві основним технічним засобом опрацювання різноманітних даних є персональний комп’ютер. Для реалізації методів опрацювання даних використовують програми. Поєднання ж  інформаційних і сучасних  комунікаційних технологій, що забезпечують передавання повідомлень і даних різними засобами (телефон, факс, телебачення, супутниковий зв’язок тощо), докорінним чином змінило рівень і форми ділової та соціальної активності людей. Інформаційні технології в сучасному світі ще називають  інформаційно-комунікаційними (ІКТ), підкреслюючи використання комп’ютерних мереж і відповідних сервісів.

Інформаційна технологія відображає сучасне уявлення про процеси перетворення даних в інформаційному суспільстві. Вона являє собою сукупність чітких цілеспрямованих дій щодо опрацювання даних.

Інформаційні технології пройшли певні етапи розвитку.

Початком ери  інформаційних технологій  (ІТ) можна вважати той час, коли людина почала виокремлювати себе серед оточуючого світу: мова,  усне  відтворення  інформації,  передавання  її  за  допомогою знаків,  звуків  -  усе  це  можна  назвати  першим  етапом  розвитку інформаційних  технологій.  До  наших  часів  дійшли  його  продукти  у вигляді наскальних  зображень, усної народної  творчості, символів на предметах побуту, тощо.

Поява писемності є характерною ознакою другого етапу розвитку інформаційних  технологій.  Завдяки  можливості  відтворення інформації  на  матеріальних  носіях  (дерев'яні,  вкриті  воском  або глиняні  таблички,  папірус,  шкіра)  утворюються  перші  сховища інформації  -  бібліотеки.  Масовому  поширенню  інформації  сприяла поява і розвиток книгодрукування.

Третім етапом розвитку інформаційних технологій можна назвати період  появи  і швидкого  впровадження  механічних  засобів  обробки, зберігання  і  передачі  інформації,  таких  як  друкарська  машинка  чи арифмометр.

Відкриття  в  галузі  електрики  зробило  революцію  і  в інформаційних  технологіях,  зумовило  перехід  до  четвертого  етапу  їх розвитку.  З'явилась  можливість  передачі  значних  обсягів  інформації на  великі  відстані  з  достатньо  великою  швидкістю  (телефон, телетайп), зберігання їх на магнітних носіях.

Початок  п'ятого  етапу  розвитку  інформаційних  технологій пов'язують  з  появою  перших  електронно-обчислювальних  машин (ЕОМ) та переходом до електронно-цифрових технологій. В  порівнянні  з  аналоговими,  основною  перевагою  електронних джерел  інформації  є  їх оперативність  і  зростаюча масовість  (наочний приклад  -  інфомація  в  мережі  Інтернет).  Швидкий  розвиток комп'ютерної  техніки  породжує  нові  форми  і  методи  обробки, зберігання і передавання інформації.

Можна  відокремити  такі  етапи  розвитку  комп'ютерних інформаційних технологій:

·         етап машинних ресурсів (впровадження ЕОМ, програмування в кодах машин);

·         етап програмування (мови програмування, пакетна обробка);

·         етап  нових  інформаційних  технологій,  який  характеризується появою ПЕОМ  (персональних ЕОМ чи скорочено ПК  - персональний комп'ютер),  комп'ютерних  мереж,  АРМів  (автоматизованих  робочих місць),  баз  даних,  ОLАР-технології  (динамічний  аналіз  даних), Інтернет-технологій, тощо.

Кожна  інформаційна  технологія  орієнтована  на  обробку інформації певних видів, наприклад, статистичної (електронні таблиці, СУБД  ), текстової (текстові редактори), графіки  (графічні редактори).

Набори пакетів прикладних програм  для математичних  розрахунків  і моделювання,  експертні  системи  і  бази  знань  використовуються  в інформаційних  системах  для  розв'  язання  формалізованих  і неформалізованих задач.

Графічне  і  табличне  подання  даних  часто  застосовується  як зручний  інструмент  економічного  аналізу  під  час  вивчення  стану ринку  (зокрема,  за  допомогою  так  званих  графічних  інформаційних систем), а також під час планування й прийняття рішень.

Системи  мультимедіа  забезпечують  роботу  з  багатьма інформаційними  середовищами:  нерухомим  зображенням  і  рухомим відео, анімованою комп'ютерною графікою, текстом і звуком.

Гіпертекстові  технології  відкривають  нові,  якісно  відмінні  від традиційних,  можливості  засвоєння  інформації.  Вони  передбачають переміщення від одних об'єктів інформації до інших з урахуванням їх змістової та семантичної взаємопов'язаності.

Цифрові  технології  дедалі  ширше  завойовують  і  сучасну видавничу  справу.  Кількість  електронних  видань  поступово наближається до кількості друкованих. Деякі видавництва пропонують читачам книжки чи журнали, які супроводжуються компакт-дисками з відповідною інформацією в електронній формі. Спостерігається стійка тенденція  зростання  кількості  електронних  видань,  які розповсюджуються  через  мережу  Інтернет.  На  основі  сіткових технологій  реалізовано  видавничу  діяльність  під  назвою  Print-on-Demand  (друкування  за  вимогою),  де  поєднується  традиційне  та електронне видавництво.

Проте використання електронних видань має свої проблеми, такі як  захист  інтелектуальної власності, мінімізація розмірів видання для швидкого розповсюдження через комп'ютерні мережі та зберігання на цифрових носіях, уніфікація видавничих форматів.

Виникнення  нових  гіпертекстових  технологій  стало  можливим завдяки  здешевленню  вартості  ПК  і  широкому  їх  охопленню глобальними  комп'ютерними  мережами.  Інформаційний  обмін  почав будуватись на основі розподілених баз даних. Програмне забезпечення передбачило  вже  не  лише  індивідуальні  засоби,  а  й  системи колективного  користування,  підтримку  мультимедіа  і  тривимірну графіку.

Основними завданнями сучасних ІТ є:

·         досягнення універсальності методів комунікацій;

·         підтримка систем мультимедіа;

·         максимальне спрощення засобів спілкування в системі "людина -ПК".

Нині інформаційно-комунікаційні технології застосовують у(в):

¨       управлінні офісом та під час виконання різних офісних задач;

¨       банківській справі;

¨       видавничій сфері;

¨       системах зв’язку і телекомунікацій;

¨       виготовленні фото;

¨       автоматизованому проектуванні різних об’єктів (від побутової техніки до космічних кораблів);

¨       аграрному секторі;

¨       медицині;

¨       побуті.

Для використання таких технологій знань з галузі комп’ютерних технологій недостатньо. Потрібні глибокі знання про ті об’єкти, на які спрямовані інформаційнокомунікаційні технології, а це пов’язано із вивченням математики, фізики, хімії, біології та інших галузей знань.

Сучасне суспільство називають інформаційним, суспільством знань чи суспільством глобальної компетентності. Основними вимогами ХХІ ст. щодо підготовки конкурентноздатних спеціалістів є:

¨       здатність до критичного мислення;

¨       універсальні системні знання;

¨       ключові компетентності в галузі ІКТ;

¨       здатність до прийняття рішень;

¨       уміння керувати динамічними процесами;

¨       уміння працювати в колективі (команді);

¨       навички плідного спілкування.

Ці вимоги були сформульовані двадцятьма провідними компаніями світу, які займаються прогнозуванням розвитку економіки та розробкою відповідних засобів та технологій для ефективної реалізації різних процесів у майбутньому: економічних, соціальних, освітніх, — і отримали назву навичок ХХІ ст.

Поняття «культура» розуміють як рівень розвитку творчих сил і здібностей людини. Культурою визначаються знання та вміння, професійні навички, рівень інтелектуального, естетичного й етичного розвитку, світогляд, способи і форми спілкування людей. Особиста культура людини визначається, по-перше, рівнем її розумового розвитку, по-друге, характером її професійної або творчої діяльності.

В інформаційному суспільстві набуття ключових базових знань і навичок, до яких належать, зокрема, знання можливостей використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і вміння застосовувати їх на практиці, є запорукою успішності та творчої реалізації кожної людини. Саме тому виникла навіть нова категорія культури — інформаційна.

Інформаційна культура —  вміння цілеспрямовано працювати з інформаційними даними та використовувати для їх отримання, опрацювання та передавання інформаційно-комунікаційні технології, сучасні технічні засоби та методи.

Інформаційна культура людини виявляється у(в):

¨       конкретних навичках використання різних технічних пристроїв — від телефону до персонального комп’ютера та мережевих пристроїв;

¨       здатності використовувати інформаційнокомунікаційні технології;

¨       умінні здобувати інформацію з різних джерел — від періодичних друкованих джерел до електронних комунікацій;

¨       умінні подавати інформацію у зрозумілому вигляді та ефективно її використовувати;

¨       знаннях аналітичних методів опрацювання інформаційних даних;

¨       умінні працювати з різними видами повідомлень.

В інформаційному суспільстві інформаційну культуру необхідно опановувати з дитинства. Формуванню відповідного рівня інформаційної культури сприяє вивчення інформатики.

Для ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності у кожної людині має бути сформована інформатична компетентність, яка передбачає здатність людини орієнтуватися в інформаційному просторі, оперувати інформаційними даними на основі використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до потреб ринку праці для ефективного виконання професійних обов’язків. Для учнів інформатична компетентність може  означати сформовані вміння ефективно використовувати ІКТ для навчання.

Компетентність — від лат.  сompetentia — коло питань, в яких людина добре розуміється.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.       Що таке технологія?

2.       Що таке інформаційна технологія?

3.       Яка мета інформаційної технології?

4.       Які найпоширеніші інструменти інформаційних технологій?

5.       Розкажіть про етапи розвитку засобів інформаційної діяльності.

6.       Назвіть приклади застосування ІТ?

7.       Що є основним завданням сучасних ІТ?